Значення в інших словниках
-
обов'язковий —
(який вимагає беззастережного виконання) доконечний, неодмінний, неухильний, конечний, (завжди притаманний комусь) неодмінний, незмінний, неминучий, (який завжди з ним) постійний.
Словник синонімів Полюги
-
обов'язковий —
обов'язко́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
обов'язковий —
(захід) неодмінний, |до|конечний; (закон) г. невідкличний; (- службу) г. мусовий.
Словник синонімів Караванського
-
обов'язковий —
[обовйазковией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови
-
обов'язковий —
-а, -е. 1》 Якого слід беззастережно дотримуватися, яким не можна нехтувати. || Який вимагається в законодавчому порядку. Обов'язкове навчання — принцип основної політики...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обов'язковий —
ОБОВ'ЯЗКО́ВИЙ, а, е. 1. Якого треба беззастережно дотримуватися, яким не можна нехтувати. Львівська вулиця – це також .. школа, де тон і словар для всіх однаковий і обов'язковий (І. Франко); Які ж шляхи зменшення дорожньо-транспортних пригод?..
Словник української мови у 20 томах
-
обов'язковий —
ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І.
Словник синонімів української мови