обужати

Обужа́ти, -жа́ю, -єш

сов. в. обуди́ти, -джу́, -диш, гл. Будить, разбудить. МВ. (О. 1862. І. 97). Той ще спить. Він обужає його. Чуб. II. 188. Челядку обудити. Гол. І. 84.

Значення в інших словниках

1. обужати — обужа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обужати — див. обуджати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обужати — ОБУЖА́ТИ див. обуджа́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. обужати — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. обужати — ОБУЖА́ТИ див. обуджа́ти.  Словник української мови в 11 томах