остяк

Остя́к, -ка

м. = остюк. Вівсянії половиці та й не хоче їсти, а яшна з остяками буде в язик лізти. Чуб. V. 1126.

Значення в інших словниках

1. остяк — остя́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. остяк — ОСТЯ́К див. остяки́.  Словник української мови у 20 томах
3. остяк — ОСТЯ́К див. остяки́.  Словник української мови в 11 томах