осудливий

Осудливий, -а, -е

Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Св. Л. 125. Всі люде коло неї понурі й осудливі. МВ. (О. 1862. І. 104).

Значення в інших словниках

1. осудливий — (який осуджує) несхвальний, непохвальний, (любить негативно говорити про всіх і все) пащекуватий.  Словник синонімів Полюги
2. осудливий — осу́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. осудливий — Осудний, непохвальний, несхвальний; (обмовницький) огудний.  Словник синонімів Караванського
4. осудливий — -а, -е. 1》 Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). 2》 Який любить осуджувати, ганити, обмовляти кого-небудь. 3》 рідко. Який заслуговує на осуд; несхвальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Ю. Збанацький); У публіцистиці ..  Словник української мови у 20 томах
6. осудливий — НЕСХВА́ЛЬНИЙ (який виражає або містить у собі несхвалення, осуд і т. ін.); НЕПОХВА́ЛЬНИЙ, ОСУ́ДЛИВИЙ підсил., ОГУ́ДНИЙ розм., ОГУ́ДЖУВАЛЬНИЙ розм. (про погляд, очі, жест, слово тощо); РОЗГРО́МНИЙ підсил. розм. (про відгук, статтю і т. ін.  Словник синонімів української мови
7. осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Збан., Між.. людьми, 1955, 101).  Словник української мови в 11 томах