охвицерик
Охвице́р, -ра
м. Офицеръ. Чуб. V. 977. Левиц. І. 30. ум. охвице́рик, охвице́рочко. Мил. 216.
Словник української мови ГрінченкаОхвице́р, -ра
м. Офицеръ. Чуб. V. 977. Левиц. І. 30. ум. охвице́рик, охвице́рочко. Мил. 216.
Словник української мови Грінченка