падонько

Падонько, -ка

м. Судьба (несчастная). Желех.

Значення в інших словниках

1. падонько — па́донько іменник середнього роду діал., вживається переважно у складі фразеологізму  Орфографічний словник української мови
2. падонько — ПА́ДОНЬКО, а, ч., діал.: (1) Па́доньку мій! – те саме, що Па́дку мій! (див. падки́й). Мама глип ще раз: ой, падоньку, та це якась бричка зупинилась біля воріт (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
3. падонько — ПА́ДОНЬКО, а, ч., діал.: Па́доньку [мій]! — те саме, що Па́дку [мій]! ( див. па́дко). Мама глип ще раз: ой падоньку, та це якась бричка зупинилась біля воріт (Вільде, Пов. і опов., 1949, 5).  Словник української мови в 11 томах