Словник української мови Грінченка

парсона

Парсо́на, -ни

ж. Персона, лицо, особа. Ще він (Ю. Хмельн.) возрастом малий, розумом не дійшлий. — Будем, говорять, попліч його дванадцять парсон сажати, будуть його добрими ділами наущати, буде міждо нами, козаками, гетьманувати. АД. II. 121. Своєю парсоною з'являлась до архирея. Св. Л. 128. Велика парсона, щоб тебе слухати.

Словник української мови Грінченка