пичка

Пи́ка, -ки

ж. Морда, рожа. Як дам тобі ляща я в пику. Котл. Ен. І. 33. Як вихватить дід із воза велику притику, побив бабі, помолов голову і пику. Мет. 472. Пикою закрутив. Не понравилось. ум. пи́чка.

Значення в інших словниках

1. пичка — див. лице  Словник синонімів Вусика
2. пичка — -и, ж. Зменш. до пика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пичка — ПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до пи́ка. Мала [дитина] жовту, наче з воску або з весняного снігу, зліплену пичку, витріщені через силу, малі, мутні оченята (Грицько Григоренко); На кругленькій пичці Чирви-Воздвиженського заблукала якась кривенька, загадково-глузлива посмішечка (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах
4. пичка — ПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до пи́ка. Мала [дитина] жовту, наче з воску або з весняного снігу, зліплену пичку, витріщені через силу, малі, мутні оченята (Григ., Вибр., 1959, 45); На кругленькій пичці Чирви-Воздвиженського заблукала якась кривенька, загадково-глузлива посмішечка (Коз., Сальвія, 1956, 107).  Словник української мови в 11 томах