плужити

Плужити, -жу, -жиш

гл.

1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31.

2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... — гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146.

Значення в інших словниках

1. плужити — плу́жити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. плужити — -жу, -жиш, недок., розм. 1》 Орати плугом. 2》 Обробляти землю плужком (у 2 знач.). 3》 безос., кому, перен. Те саме, що таланити. Щастя плужить — доля сприяє кому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плужити — ПЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. Орати плугом. – Хто вміє з вас плугом управляти? Плугом управляти? Себто плужити? А хто з них, хліборобів, цього не вміє? (О. Гончар); * Образно. – Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи.  Словник української мови у 20 томах
4. плужити — Жу, -жиш, недок., зниж. Уповільнено сприймати інформацію. Вітюха, не плужи!  Словник сучасного українського сленгу
5. плужити — Орати, тягти плуг, трудитися, приносити користь, благоденствувати, сприяти  Словник застарілих та маловживаних слів
6. плужити — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.  Словник синонімів української мови
7. плужити — ПЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. Орати плугом. — Хто вміє з вас плугом управляти? Плугом управляти? Себто плужити? А хто з них, хліборобів, цього не вміє? (Гончар, II, 1959, 354). 2. Обробляти землю плужком (у 2 знач.). 3. безос., кому, перен.  Словник української мови в 11 томах