побірати
Побіра́ти, -ра́ю, -єш
гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.
Словник української мови ГрінченкаПобіра́ти, -ра́ю, -єш
гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.
Словник української мови Грінченка