повершити

Поверши́ти, -шу́, -ши́ш

гл.

1) Окончить дѣло. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151.

2) Превзойти. Я завтра мабуть і вас повершу спати. Славяносерб. у. Отже ж дарма, що цей бичок менший, — а він більшого за літо повершить. Міусск. окр.

Значення в інших словниках

1. повершити — поверши́ти 1 дієслово доконаного виду закінчити розм. поверши́ти 2 дієслово доконаного виду перевершити діал.  Орфографічний словник української мови
2. повершити — I -шу, -шиш, док., перех., розм. Те саме, що закінчити. II див. повершати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повершити — ПОВЕРШИ́ТИ¹, шу́, ши́ш, док., що, розм. Те саме, що закі́нчи́ти. – Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Хома Лихо на те подав свою раду, повершив, так би мовити, глибиною думки безконечний двобій, що вівся за бригадира (К. Гордієнко). ПОВЕРШИ́ТИ² див. поверша́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. повершити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. повершити — ПОВЕРШИ́ТИ¹, шу́, ши́ш, док., перех., розм. Те саме, що закі́нчи́ти. — Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Шевч., І, 1963, 95); Хома Лихо на те подав свою раду, повершив, так би мовити, глибиною думки безконечний двобій...  Словник української мови в 11 томах