повідносити

Повідносити, -шу, -сиш

гл. Отнести (во множествѣ). Повідносив йому все, що мав.

Значення в інших словниках

1. повідносити — повідно́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повідносити — -ошу, -осиш, док., перех. Віднести все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідносити — ПОВІДНО́СИТИ, ПООДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., кого, що. Віднести все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Повідносив йому все, що мав (Сл. Б. Грінченка); Ферми моєї не викорчуєш, а решту хоч усе повикопуй та повіднось (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. повідносити — ПОВІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Віднести все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Повідносив йому все, що мав (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах