повінути

Повіну́ти, -ну́, -не́ш

гл. Повѣять. Повінь, вітроньку, в ту сторононьку, где мій милий пробував. Чуб. V. 1204. Вітрець повіне, то колоски так і крешуть, як у кресиво. Г. Барв. 147. Як із низу тихий вітер повіне, вся ваша жидівська сторожа погине. ЗОЮР. І. 60.

Значення в інших словниках

1. повінути — пові́ну́ти дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. повінути — див. повійнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повінути — ПОВІ́НУ́ТИ див. повійну́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. повінути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
5. повінути — ПОВІ́НУ́ТИ див. повійну́ти.  Словник української мови в 11 томах