погрібати

Погріба́ти, -баю, -єш

сов. в. погребти́, -бу́, -бе́ш, гл.

1) Погребать, совершить погребеніе, хоронить, похоронить. Ой заплачуть, погребуть. Чуб. V. 461.

2) Только сов. в. Сгресть, окончить сгребать. Ой покошено, погребено. Грин. III. 85.

Значення в інших словниках

1. погрібати — погріба́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погрібати — Погріба́ти, -ба́ю, -ба́єш; погребти́, -гребу́, -гребе́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. погрібати — ПОГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. кого, церк., розм. Хоронити когось, здійснювати обряд поховання. Ой заплачуть, погребуть (Сл. Б. Грінченка). 2. тільки док., що і без прям. дод.  Словник української мови у 20 томах