погуляннячко

Погуля́ння, -ня

с.

1) Гуляніе, хожденіе куда либо въ свободное время. У неділю одпрохалась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу. МВ. І. 85.

2) Охота; война. Як поїхав королевич на погуляннє, та покинув Марусеньку на горюваннє. Чуб. V. 767. Як приїхав Василь з погуляння: пані-матко, де моя Галя? Чуб. V. 703. А Мазепенко... зібрав свою ватту, — гайда в степ! да й забушував. Гей, каже, царю, давай на погуляннє! Петро жахнувся: знав, що ніякою силою не одоліє. ЗОЮР. І. 118.

3) Пирушка, гульба. Узяв вісім п'ятаків на погуляння. Новомоск. у. ум. погуля́ннячко. З погуляннячка йду, я нікого не боюся. МУЕ. III. 138.