Словник української мови Грінченка

позбірати

Позбіра́ти, -ра́ю, -єш

гл. Собрать (во множествѣ). Шатнувся миттю сам із хати своїх троянців позбірати. Котл. Ен. І. 30. Ой роспустив вівці, та не позбіраю. Мет. 108.

Словник української мови Грінченка