позивальник

Позивальник, -ка

м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ. Полт.

Значення в інших словниках

1. позивальник — позива́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. позивальник — -а, ч. Те саме, що позивач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позивальник — (суд.) позивач  Словник чужослів Павло Штепа
4. позивальник — ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
5. позивальник — Позива́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. позивальник — ПОЗИВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. Як підкоморій, він добре знав, що позов подають до рук позивальників за шість тижнів до суду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 246).  Словник української мови в 11 томах