позлотити

Позлоти́ти, -лочу, -тиш

гл. = позолотити. Взіла вона чубок бервінку позлотила. Ез. V. 96.

Значення в інших словниках

1. позлотити — позлоти́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. позлотити — див. позолочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позлотити — ПОЗЛОТИ́ТИ див. позоло́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. позлотити — ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (додавати краси кому-, чому-небудь своєю появою, наявністю), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИХОРО́ШУВАТИ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ОБА́РВЛЮВАТИ, КРА́СИ́ТИ розм., ЗАКРА́ШУВАТИ (ЗАКРАША́ТИ) розм., РОЗКРА́ШУВАТИ розм., ОКРАША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. позлотити — ПОЗЛОТИ́ТИ див. позоло́чувати.  Словник української мови в 11 томах