покатувати

Покатува́ти, -ту́ю, -єш

гл. Подвергнуть истязанію, помучить. Ой, ой він мене... покатує. Чуб. V. 617.

Значення в інших словниках

1. покатувати — покатува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покатувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Катувати, мучити якийсь час, допитуючи. 2》 Завдати тяжких страждань, мук, сильно побити. 3》 заст. Покарати на смерть усіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покатувати — ПОКАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. 1. Катувати, мучити якийсь час, допитуючи. 2. Завдати тяжких страждань, мук, сильно побити. Ой, ой, він мене ізоб'є, покатує (П. Чубинський). 3. заст. Покарати на смерть всіх або багатьох.  Словник української мови у 20 томах
4. покатувати — ПОКАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.., перех. 1. Катувати, мучити якийсь час, допитуючи. 2. Завдати тяжких страждань, мук, сильно побити. Ой, ой, він мене ізоб’є, покатує (Чуб., V, 1874, 617). 3. заст. Покарати на смерть всіх або багатьох.  Словник української мови в 11 томах