помацати

Помацати, -цаю, -єш

гл. Пощупать. Знайшов, не знайшов, а помацати можна. Ном. № 4280.

Значення в інших словниках

1. помацати — пома́цати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помацати — -аю, -аєш, перех. і неперех. Док. до мацати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помацати — ПОМА́ЦАТИ див. пома́цувати.  Словник української мови у 20 томах
4. помацати — пома́цати вул. вдарити (ст)|| = вгатити ◊ пома́цати за пра́ве плу́цо → помацати ◊ пома́цати по лепе́ті → лепета  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. помацати — обма́цувати (ма́цати) / обма́цати (пома́цати) очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін) кого, що, якими (яким). Пильно, уважно, з неприхованим інтересом оглядати кого-, що-небудь. Люди зупиняються й обмацують мене очима, немов дефіцитний крам (Я.  Фразеологічний словник української мови
6. помацати — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. помацати — ПОМА́ЦАТИ, аю, аєш, перех. і неперех. Док. до ма́цати 1. Знайшов не знайшов, а помацати можна (Номис, 1864, № 4280); [Цілюрик:] Ану, Мільцю, помацай-но мені по кишенях.. Оті медянички для тебе (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах