помаяти

Помаяти, -маю, -єш

гл. Развѣваться нѣкоторое время. Уже моя руса коса по двору помаяла. Чуб. V. 582. Не дають вітри постояти, зеленому листу помаяти; та не дають люде погуляти, русою косою помаяти. Мил. 87.

Значення в інших словниках

1. помаяти — пома́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помаяти — -аю, -аєш, перех. і неперех. Док. до маяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помаяти — ПОМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, чим, що і без дод. Док. до ма́яти. Уже моя руса коса по двору помаяла (П. Чубинський); Вже не пустиш, мати, В той гай погуляти, Косою помаяти (І. Нечуй-Левицький); Вітер помаяв хустку.  Словник української мови у 20 томах
4. помаяти — ПОМА́ЯТИ, а́ю, а́єш, перех. і неперех. Док. до ма́яти. Уже моя руса коса по двору помаяла (Чуб., V, 1874, 582); Вже не пустиш, мати, В той гай погуляти, Косою помаяти (Н.-Лев., II, 1956, 432); Вітер помаяв хустку.  Словник української мови в 11 томах