Словник української мови Грінченка

помітувати

Помітувати, -тую, -єш

гл. Бросать. Дрібне листе пописує, там у воду помішує. АД. І. 135.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. помітувати — Помі́тувати: — нехтувати, погорджувати [45] — погорджувати [46-2,XII] — покидати; [V] — розмірковувати [XIX] Ми стали : йому чужими, він терпить нас, але не любить нас, бо ми не любимо його і помітуєм його святощами [XIX] Помі́туєм: — погорджуємо [46-1]  Словник з творів Івана Франка
  2. помітувати — помі́тувати підпорядковувати своїй волі; помикати (ст): Та їй, господарській, хоч бідній, дочці, не дуже-то мило, щоб перший-ліпший міг помітувати нею (Цегельська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. помітувати — Помі́тувати, -тую, -туєш ким, чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)