понабувати

Понабува́ти, -ва́ю, -єш

гл.

1) Надѣть обувь (во множествѣ или о многихъ).

2) Пріобрѣсть (во множествѣ). Десь понабували й дерева. Мир. ХРВ. 102.

Значення в інших словниках

1. понабувати — понабува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабувати — -аю, -аєш, док., перех. Набути чого-небудь (про багатьох); набути багато чогось. Понабувати всякого добра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понабувати — ПОНАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. Набути чого-небудь (про багатьох); набути багато чогось. Заложили натомість палац. Десь понабували [прикажчики] й дерева: такого понавертали, що піщани аж жахалися... (Панас Мирний); Понабував добра всякого.  Словник української мови у 20 томах
4. понабувати — ПОНАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Набути чого-небудь (про багатьох); набути багато чогось. Заложили натомість палац. Десь понабували [прикажчики] й дерева: такого понавертали, що піщани аж жахалися… (Мирний, II, 1954, 95); Понабував добра всякого.  Словник української мови в 11 томах