поназначати

Поназнача́ти, -ча́ю, -єш

гл. Отмѣтить, намѣтить, обозначить (во множествѣ).

Значення в інших словниках

1. поназначати — поназнача́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поназначати — -аю, -аєш і поназначувати, -ую, -уєш, док., перех., розм. Позначити багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поназначати — ПОНАЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., що, розм. Позначити багато чого-небудь. Демидів нарисував на таблиці дві лінії поземі і три простовисні, поназначував їх буквами і почав поясняти (О. Маковей).  Словник української мови у 20 томах
4. поназначати — ПОНАЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Позначити багато чого-небудь. Демидів нарисував на таблиці дві лінії поземі і три простовисні, поназначував їх буквами і почав поясняти (Мак., Вибр., 1954, 51).  Словник української мови в 11 томах