понаходити

Понахо́дити, -джу, -диш

гл.

1) Найти, разыскать (во множествѣ).

2) Сойтись, прійти (о многихъ). З запорожжя понаходило таки чимало братчиків січовиків. Стор. МПр. 60.

Значення в інших словниках

1. понаходити — понахо́дити 1 дієслово доконаного виду прийти куди-небудь — про багатьох понахо́дити 2 дієслово доконаного виду познаходити  Орфографічний словник української мови
2. понаходити — I -имо, -ите, док. Прийти куди-небудь (про багатьох). II -джу, -диш, док., перех. Те саме, що познаходити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понаходити — ПОНАХО́ДИТИ¹, имо, ите, док. Прийти куди-небудь (про багатьох). – Що це за люди і чого вони понаходили сюди? – спиталася Христя (Панас Мирний); До нас понаходили шофери, поприбивалося кілька місцевих мисливців (Остап Вишня). ПОНАХО́ДИТИ², джу, диш, док., кого, що. Те саме, що познахо́дити.  Словник української мови у 20 томах
4. понаходити — ПОНАХО́ДИТИ¹, имо, ите, док. Прийти куди-небудь (про багатьох). — Що це за люди і чого вони понаходили сюди? — спиталася Христя. — Це з слободи по ділу (Мирний, III, 1954, 308); До нас понаходили шофери, поприбивалося кілька місцевих мисливців (Вишня...  Словник української мови в 11 томах