попобити

Попобити, -б'ю, -єш

гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490.

Значення в інших словниках

1. попобити — попоби́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попобити — див. побити  Словник синонімів Вусика
3. попобити — -б'ю, -б'єш, док., перех., розм. 1》 Бити багато разів кого-небудь. 2》 Дуже побити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попобити — ПОПОБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док., кого, що, розм. 1. Бити багато разів кого-небудь. А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п'яні або роз'ятрені гірким бідуванням? (М. Коцюбинський). 2. Дуже побити.  Словник української мови у 20 томах
5. попобити — ПОПОБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док., перех., розм. 1. Бити багато разів кого-небудь. А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п’яні або роз’ятрені гірким бідуванням? (Коцюб., І, 1955, 21). 2. Дуже побити.  Словник української мови в 11 томах