попричиняти

Попричиня́ти, -няю, -єш

гл. Притворить (во множествѣ). Двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56).

Значення в інших словниках

1. попричиняти — попричиня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попричиняти — -яю, -яєш, док., перех. Причинити (двері, вікна і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попричиняти — ПОПРИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що. Причинити (двері, вікна і т. ін.). Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. попричиняти — ПОПРИЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Причинити (двері, вікна і т. ін.). Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Вовчок, І, 1955, 123).  Словник української мови в 11 томах