Значення в інших словниках
-
послух —
по́слух 1 іменник чоловічого роду покора по́слух 2 іменник чоловічого роду чутка по́слух 3 іменник чоловічого роду, істота свідок на суді — у давній Русі іст.
Орфографічний словник української мови
-
послух —
Покора, слухняність, послухнянство, послухання, зст. послушенство.
Словник синонімів Караванського
-
послух —
I -у, ч. 1》 Слухняне виконання чиїх-небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора. 2》 церк. Певні обов'язки, покладені на кожного ченця або на монастирського прислужника, що готується стати ченцем...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
Послух —
Див. «Статути (масонські)».
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
-
послух —
ПО́СЛУХ¹, у, ч. 1. Слухняне виконання чиїх-небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора. Батько-мати тепер уже не цуралися дочки, як спершу: вони її прихиляли до послуху то сим, то тим (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
-
послух —
Свідок
Словник застарілих та маловживаних слів
-
послух —
ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст.
Словник синонімів української мови
-
послух —
По́слух, -ху; -лухи, -хів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
послух —
ПО́СЛУХ¹, у, ч. 1. Слухняне виконання чиїх-небудь наказів, розпоряджень, побажань, підкорення чиїйсь волі; покора. Батько-мати тепер уже не цуралися дочки, як спершу: вони її прихиляли до послуху то сим, то тим (Мирний, II, 1954, 133)...
Словник української мови в 11 томах