посмик

Посмик, -ка

м.

1) У бороны: веревка конопляная, чаще скрученная изъ ствола молодого дерева, однимъ концемъ зацѣпленная за уголъ бороны, а на другомъ имѣющая валекъ съ постромками, въ которыя впрягается лошадь; иногда посмик бываетъ желѣзный. Подольск. г. Н. Вол. у.

2) Penis. Новомоск. у.

Значення в інших словниках

1. посмик — по́смик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. посмик — -у, ч. Різкий, рвучкий рух; ривок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмик — ПО́СМИК, у, ч. Різкий, рвучкий рух; ривок. Баглай .. з ласкою .. дивився .. на опущені, з припаленими кінчиками вії, на болісний посмик губів... (О. Гончар); Посмиком відчинити двері.  Словник української мови у 20 томах
4. посмик — РИВО́К (різкий, раптовий рух), ПО́СМИК, ПОРИ́В розм. — Відчиніть двері! Чуєш? Двері відчини, уб'ю! — засичав Грибовський і, рвонувши що було сили, відчинив двері. Від сильного ривка Мандрика, що держався за ручку, вилетів у коридор (О.  Словник синонімів української мови
5. посмик — ПО́СМИК, у, ч. Різкий, рвучкий рух; ривок. Посмиком відчинити двері.  Словник української мови в 11 томах