посмутити

Посмути́ти, -чу́, -ти́ш

гл. Опечалить (многихъ). Грин. III. 494. Гей як заплачу, весь рід посмучу. Чуб. V. 755.

Значення в інших словниках

1. посмутити — посмути́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посмутити — -учу, -утиш, док., перех. Викликати смуток у кого-небудь, засмутити когось (перев. всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмутити — ПОСМУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., кого, що. Ви́кликати смуток у кого-небудь, засмутити когось (перев. всіх або багатьох). Лиха дружина посмутить всю родину (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
4. посмутити — ПОСМУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., перех. Ви́кликати смуток у кого-небудь, засмутити когось (перев. всіх або багатьох). Лиха дружина посмутить всю родину (Чуб., V, 1874, 395).  Словник української мови в 11 томах