посісти
Посісти, -ся́ду, -деш
гл.
1) = і посідати. Грин. III. 396, 429. Уже ж наші вороженьки вечерять посіли. Чуб. V. 150. Посіли вони любенько, п'ють собі, гуляють. Драг. 156. Кінь сказав, щоб ми сідали на його, ми й посіли обоє. Чуб. II. 141.
2) Осѣсть, покрыть что слоемъ. На губах посіла смага. Левиц. І. 75. Курява посіла на семинаристів. Левиц. Пов. 4.
3) Переносно: пропасть. Біда, пане-гетьмане! оттепер ми посіли. К. ЧР. 344.
4) см. ii посідати.
Словник української мови Грінченка