потомити

Потоми́ти, -млю́, -миш

гл. Утомить. Драг. 65. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили. Мил. Св. 34.

Значення в інших словниках

1. потомити — потоми́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потомити — -томлю, -томиш; мн. потомлять; док., перех. 1》 Утомити, знесилити всіх чи багатьох. 2》 Стомити, перевантажити (роботою, тяжкими переживаннями і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потомити — ПОТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. пото́млять; док., кого. 1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась... (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. потомити — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
5. потомити — ПОТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. пото́млять; док., перех. 1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась… (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах