поширяти

I. Поширя́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. поши́ри́ти, -рю, -риш, гл. Дѣлать, сдѣлать шире, расширить. Черк. у.

---------------

II. Поширя́ти, -ря́ю, -єш

гл.

1) Порѣять (о птицѣ).

2) Потыкать, понырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали. Павлогр. у.

Значення в інших словниках

1. поширяти — поширя́ти 1 дієслово доконаного виду політати поширя́ти 2 дієслово доконаного виду поштрикати  Орфографічний словник української мови
2. поширяти — I -яю, -яєш, док. Ширяти (див. ширяти I) якийсь час. II -яю, -яєш, док. Ширяти (див. ширяти II) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поширяти — ПОШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док. Ширяти (див. ширя́ти¹) якийсь час. Поширяти в небі. ПОШИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док. Ширяти (див. ширя́ти²) якийсь час. Поширяти кочергою в печі.  Словник української мови у 20 томах
4. поширяти — ПОШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док. Ширяти ( див. ширя́ти¹) якийсь час. Поширяти в небі. ПОШИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док. Ширяти ( див. ширя́ти²) якийсь час. Поширяти кочергою в печі.  Словник української мови в 11 томах