поїзд

По́їзд, -ду

м. Свадебный поѣздъ, свадебная процессія. ХС. VII. 428, 429. Грин. III. 438. Хотя бы даже женихъ и шелъ со своей свитой, все же эта процессія называется поїзд. МУЕ. І. 125. (Полт. г.). Молодий збірає поїзд і їде до молодої. Грин. III. 430. ум. поїздонько.

Значення в інших словниках

1. поїзд — по́їзд іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири по́їзди  Орфографічний словник української мови
2. поїзд — Потяг, (швидкий) експрес; (карет) валка; (весільний) процесія, кортеж.  Словник синонімів Караванського
3. поїзд — [пойізд] -зду, м. (на) -з'д'і, мн. пойізди, пойіз'д'іў два пойіздие  Орфоепічний словник української мови
4. поїзд — -а, ч. 1》 Ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива. Прямий поїзд. Швидкий поїзд. 2》 Ряд візків, саней і т. ін., що їдуть в одному напрямку. Весільний поїзд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поїзд — 1. потяг 2. це див. кавалькада, кортеж, курсовання  Словник чужослів Павло Штепа
6. поїзд — ПО́ЇЗД, а, ч. 1. Ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива; потяг¹. Кажуть, що той поїзд, яким ми мали їхати, прибув на другий вокзал (М.  Словник української мови у 20 томах
7. поїзд — ПО́ЇЗД (ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива або моторного вагона), ПО́ТЯГ, МАШИ́НА заст.; ЕШЕЛО́Н (поїзд спеціального призначення з людьми й вантажем); МАРШРУ́Т розм.  Словник синонімів української мови
8. поїзд — По́їзд, -ду, в -ді; -їзди́, -ді́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. поїзд — ПО́ЇЗД, а, ч. 1. Ряд з’єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива. Кажуть, що той поїзд, яким ми мали їхати, прибув на другий вокзал (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах