прив'язка

Прив'язка, -ки

ж. Снурокъ, веревочка или что либо подобное, употребляемое для привязыванія, напр. красная гарусная нитка, которой гуцулки связываютъ концы своихъ косъ. (Шух. І. 135), веревочка, которой постіл привязывается къ ногѣ. Прив'язку біля постола обірвав. Волч. у. Шила сукню та й укоротила, шила черевички та й помалила, а остаточки — на підп'яточки, а обрізочки на прив'язочки. Грин. III. 47.

Значення в інших словниках

1. прив'язка — при́в'язка іменник жіночого роду за́в'язка прив'я́зка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прив'язка — -и, ж. Те саме, що зав'язка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прив'язка — ПРИВ'Я́ЗКА, и, ж., спец. Дія за знач. прив'яза́ти, прив'я́зувати 4. Того ж вечора, після прив'язки батареї, Григорій з зв'язківцем Рязановим .. проводив кабель (М.  Словник української мови у 20 томах
4. прив'язка — ПРИ́В'ЯЗЬ (те, чим прив'язують когось, щось до чого-небудь), ПРИ́В'ЯЗОК рідше, ПРИПІ́Н (ПРИПО́НА рідше) розм. Тече вода, шумлять осоки, на прив'язі стоять човни (П. Тичина); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т.  Словник синонімів української мови