пригачувати

Пригачувати, -чую, -єш

сов. в. пригатити, -гачу, -тиш, гл. Запруживать, запрудить (нѣсколько?) А я тую криниченьку притчу. Чуб. V. 393.

Значення в інших словниках

1. пригачувати — прига́чувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. пригачувати — -ую, -уєш, недок., пригатити, -ачу, -атиш, док., перех., рідко. Те саме, що загачувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригачувати — ПРИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., що, рідко. Те саме, що зага́чувати 1. Ой єсть в саду криниченька – видно дно. Ой десь мого миленького не видно. А я тую криниченьку пригачу, Таки свого миленького побачу (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
4. пригачувати — ГАТИ́ТИ (робити гатку або греблю, відгороджуючи воду), ЗАГА́ЧУВАТИ, ПЕРЕГА́ЧУВАТИ, ПРИГА́ЧУВАТИ, ГАРДУВА́ТИ діал. (перекривати річку, потік гаткою, греблею). — Док.: загати́ти, перегати́ти, пригати́ти. Ой, піду я низом, низом Та й загачу греблю хмизом.  Словник синонімів української мови
5. пригачувати — ПРИГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що зага́чувати 1. Ой єсть в саду криниченька — видно дно. Ой десь мого миленького не видно. А я тую криниченьку пригачу, Таки свого миленького побачу (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 284).  Словник української мови в 11 томах