Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали. Ном. № 13186.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
пригорілий —
пригорі́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
пригорілий —
[приегоур’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
пригорілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пригоріти. || у знач. прикм.Злегка горілий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пригорілий —
ПРИГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пригорі́ти. Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить плетеним шумовинням (М.
Словник української мови у 20 томах
пригорілий —
ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є.
Словник синонімів української мови
пригорілий —
ПРИГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пригорі́ти. Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить плетеним шумовинням (Стельмах, І, 1962, 106); Двоє-троє ще перегортали уважно та поливали порозтягану пригорілу солому та дерево...
Словник української мови в 11 томах