Словник української мови Грінченка

приказувати

Приказувати, -вую, -єш

сов. в. приказати, -кажу, -жеш, гл.

1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8.

2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. приказувати — прика́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. приказувати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
  3. приказувати — -ую, -уєш, недок., приказати, -ажу, -ажеш, док. 1》 Казати яку-небудь приказку, слова якоїсь пісні відповідно до ситуації, події. || тільки недок. Говорити що-небудь, супроводжуючи якусь дію. || тільки недок. Плачучи, промовляти що-небудь. || тільки недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приказувати — Наказувати, наказати.понаказувати, заказувати, заказати, позаказувати, розказувати, розказати, порозказувати, загадувати, загадати, позагадувати, заборонювати, заборонити, позаборонювати, див. веліти, регляментувати, розпоряджатися  Словник чужослів Павло Штепа
  5. приказувати — ПРИКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док. 1. Казати яку-небудь приказку, слова якоїсь пісні відповідно до ситуації, події. Гості приказували, бажаючи Семенові та Мотрі і з води, і з роси повну торбу всякого добра (М.  Словник української мови у 20 томах
  6. приказувати — Найтяжще приказувати собі. Самому собі найтяжче наказувати тому, що заважають вади людського характера. Найтяжще приказувати собі самому, а тоже і дурному.  Приповідки або українсько-народня філософія
  7. приказувати — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм.  Словник синонімів української мови
  8. приказувати — Прика́зувати, -ка́зую, -зуєш; приказа́ти, -кажу́, -ка́жеш, -жуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. приказувати — ПРИКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док. 1. Казати яку-небудь приказку, слова якоїсь пісні відповідно до ситуації, події. Гості приказували, бажаючи Семенові та Мотрі і з води, і з роси повну торбу всякого добра (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах