прикочувати
Прикочувати, -чую, -єш
гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.
---------------
Прикочувати, -чую, -єш
сов. в. прикоти́ти, -кочу, -тиш, гл.
1) Прикатывать, прикатить. Прикотив камінюку. Екатер. г. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило? Ком. Пр. № 247.
2) Укачивать, укатать каткомъ. Херс. г.
3) Наваливать, навалить. У вишневім садочку схоронили..-, важким каменем прикотили. Чуб. V. 779.
4) Только сов. в., прикатить, пріѣхать быстро. На ярмарок покотила. Прикотила до комори, бере чоботи коркові. Грин. III. 650.
Словник української мови Грінченка