приникнути

Приника́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. прини́кнути, -кну, -неш, гл. Прибывать, прибыть. А менший син, піша пішаниця за гостя (додому) приникає. АД. І. 113.

Значення в інших словниках

1. приникнути — прини́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приникнути — див. приникати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приникнути — ПРИНИ́КНУТИ див. приника́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. приникнути — ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. приникнути — ПРИНИ́КНУТИ див. приника́ти.  Словник української мови в 11 томах