приповість

Приповість, -ти

ж.

1) = приповідка. Приповість в школярів: не вкрав, але достав. Ном. № 6095.

2) Разсказъ. Чуючи од батька страшні приповісти про війни та походи... Мир. ХРВ. 82. Од старих людей приповісти такої не чувала, щоб о Петрі бистрії ріки-озера замерзали. ЗОЮР. І. 27.

3) Притча. Говорив до них приповістями. Єв. Мр. III. 23.

Значення в інших словниках

1. приповість — при́повість іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. приповість — див. приказка  Словник синонімів Вусика
3. приповість — -і, ж., діал. Приповідка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приповість — ПРИ́ПОВІСТЬ, і, ж. Приповідка. Ні до кого не пристає так ота приповість: “знайся кінь з конем, віл з волом”, як до подолян (А. Свидницький); Ішов [Ілько] слухати приповістей Митрових (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
5. приповість — ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм.  Словник синонімів української мови
6. приповість — ПРИ́ПОВІСТЬ, і, ж., діал. Приповідка. Ні до кого не пристає так ота приповість: «знайся кінь з конем, віл з волом», як до подолян (Свидн., Люборацькі, 1955, 138); Ішов [Ілько] слухати приповістей Митрових (Хотк., II, 1966, 23).  Словник української мови в 11 томах