прислідити

Присліджувати, -джую, -єш

сов. в. присліди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Прослѣживать, прослѣдить. Дивлюсь, — пішов він у двір; я й пристояв, щоб побачити, що він робитиме, прислідив за ним; а він до дверей: зламав замок та в хату. Новомоск. у.

Значення в інших словниках

1. прислідити — присліди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прислідити — див. присліджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прислідити — ПРИСЛІДИ́ТИ див. прислі́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. прислідити — СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. прислідити — ПРИСЛІДИ́ТИ див. прислі́джувати.  Словник української мови в 11 томах