пристановляти

Пристановля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. пристановити, -влю́, -виш, гл. = приставляти, приставити. А ми ж їх, прескурвих синів, та у город пристановили. Чуб. V. 1052. Зоставила мене хазяйка зовсім у себе, пристановила до дитини. Г. Барв. 363.

Значення в інших словниках

1. пристановляти — пристановля́ти дієслово недоконаного виду розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. пристановляти — -яю, -яєш, недок., пристано-вити, -новлю, -новиш; мн. пристановлять; док., розм., рідко. Те саме, що приставляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристановляти — ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. пристано́влять; док., розм. Те саме, що приставля́ти. Зоставила мене хазяйка зовсім у себе, пристановила до дитини (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. пристановляти — ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ (ПРИКРІПЛЯ́ТИ) до чого (міцно, надійно приєднувати що-небудь до чогось), ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (ЗАКРІПЛЯ́ТИ) на чому, ПРИЛАШТОВУВАТИ, ПРИЛАДНОВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ), ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПРИПИНА́ТИ, ПРИПАСО́ВУВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. пристановляти — ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. пристано́влять; док., розм., рідко. Те саме, що приставля́ти.  Словник української мови в 11 томах