прогуляти

Прогуля́ти, -ля́ю, -єш

гл.

1) Прогулять. Чуб. V. 542.

2) Прокутить (деньги, имущество). А чи гуляв, не гуляв, сто червінців прогуляв. Чуб. V. 796. Прокутить извѣстное время. Та вже ж люде в полі поорали, ми з тобою в корчмі прогуляли. Рудч. Чп. 223.

Значення в інших словниках

1. прогуляти — прогуля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прогуляти — див. прогулювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прогуляти — ПРОГУЛЯ́ТИ див. прогу́лювати.  Словник української мови у 20 томах
4. прогуляти — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. прогуляти — ПРОГУЛЯ́ТИ див. прогу́лювати.  Словник української мови в 11 томах