променіти

Променіти, -ніє

гл. безл. Сіять, испуская лучи. Всміхнулася, як споглянула — так же бо променіло з очей хороших, — відрада сама. МВ. ІІІ. 37.

Значення в інших словниках

1. променіти — промені́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. променіти — Сяяти, блищати, світити|ся|; променитися.  Словник синонімів Караванського
3. променіти — -іє, недок. Випромінювати яскраве світло; світити. || Відбиваючи світло, сяяти; блищати на сонці. || Пломеніти, майоріти (у 2 знач.). || чим і без додатка, перен. Світитися внутрішнім світлом (про очі); блищати, сяяти. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. променіти — ПРОМЕНІ́ТИ, і́є, недок. Випромінювати яскраве світло; світити. Сонечко встало, прокинулось ясне. Грає вогнем, променіє (Леся Українка); Над головами в морозяному повітрі яскраво променіли золотими жучками зорі (П. Панч); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. променіти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. променіти — Промені́ти, -ні́ю, -ні́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. променіти — ПРОМЕНІ́ТИ, і́є, недок. Випромінювати яскраве світло; світити. Сонечко встало, прокинулось ясне. Грає вогнем, променіє (Л. Укр., І, 1951, 15); Над головами в морозяному повітрі яскраво променіли золотими жучками зорі (Панч, Іду, 1946, 72); *Образно.  Словник української мови в 11 томах