пропитувати

Пропитувати, -тую, -єш

сов. в. пропита́ти, -та́ю, -єш, гл.

1) Пропитывать, пропитать, прокормить. Ложки, тарілочки на базарь понесе, свою душу пропитає, ще й додому принесе. Чуб. V. 487.

2) Спрашивать, спросить, разспросить. Принеси, Боже, кого я люблю дуже! Ой хоч не його, дак товариша його: пропитаю про здоров'ячко його. Г. Барв. 527. (н. п.). Наняла я свого Степанка і стала пропитувати, щоб і дівчат понаймати. Г. Барв. 287. Дівчата й парубки так і пропитують на селі, де яка вдова живе да хорошу хату простірну має, щоб її просити у досвітчані матері. Г. Барв. 56. Пропитує..., чого лист той вернувся. Г. Барв. 508.

Значення в інших словниках

1. пропитувати — пропи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пропитувати — 1. див. кормити 2. це розпитувати  Словник чужослів Павло Штепа