просвіщати —
просвіща́ти 1 дієслово недоконаного виду пронизувати променями просвіща́ти 2 дієслово недоконаного виду наставляти; робити освіченим
Орфографічний словник української мови
просвіщати —
I див. просвічувати I. II -аю, -аєш і рідко просвічувати, -ую, -уєш, недок., просвітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 чим і без додатка.Збагачуючи кого-небудь знаннями, культурою, досвідом і т. ін., робити його освіченим. || ірон. || Навчати кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
просвіщати —
ПРОСВІЩА́ТИ¹ див. просві́чувати¹. ПРОСВІЩА́ТИ², а́ю, а́єш і рідко ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., кого, що. 1. чим і без дод. Збагачуючи кого-небудь знаннями, культурою, досвідом і т. ін., робити його освіченим.
Словник української мови у 20 томах
просвіщати —
ПРОСВІЩА́ТИ¹ див. просві́чувати¹. ПРОСВІЩА́ТИ², а́ю, а́єш і рідко ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех. 1. чим і без додатка. Збагачуючи кого-небудь знаннями, культурою, досвідом і т. ін., робити його освіченим.
Словник української мови в 11 томах