прослух — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

прослух — про́слух іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
прослух — -у, ч., розм. Звістка про кого-, що-небудь. || Розмови, чутки. Великий тлумачний словник сучасної мови
прослух — ПРО́СЛУХ, у, ч., розм. Звістка про кого-, що-небудь; // Розмови, чутки. Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов, Сусідство теж до діла встряло, І прослух між людьми пішов (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). Словник української мови у 20 томах
прослух — ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст. Словник синонімів української мови
прослух — ПРО́СЛУХ, у, ч., розм. Звістка про кого-, що-небудь; // Розмови, чутки. Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов, Сусідство теж до діла встряло, І про-слух між людьми пішов (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 70). ◊ Ні слу́ху, ні про́слуху див. слух. Словник української мови в 11 томах