прошуміти — Словник української мови Грінченка

прошуміти — прошумі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
прошуміти — -млю, -миш; мн. прошумлять; док. 1》 Видати або викликати шум. 2》 Пройти, проїхати, пролетіти і т. ін. з шумом. || Пройти з дощем, снігом, вітром (про грозу, бурю і т. ін.). || перен. Пройти, закінчитися, минути (про певний відрізок часу або якусь подію). || безос. 3》 Шуміти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
прошуміти — ПРОШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. прошумля́ть; док. 1. Видати або викликати шум. Горою парку пробіг вітер, і кущ сосен по той бік будинку журно й затишно прошумі (М. Словник української мови у 20 томах