прудиус

Прудиус, -са

ж. = прутивус. К. ЧР. 128. Як я того прудиуса любила, не одні я черевички зносила. н. п.

Значення в інших словниках

1. прудиус — пруди́ус іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. прудиус — див. прудивус.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прудиус — ПРУДИУ́С див. пруди́вус. ПРУДИ́УС див. пруди́вус.  Словник української мови у 20 томах
4. прудиус — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О.  Словник синонімів української мови
5. прудиус — Пруди́ус і прути́вус, -са; -си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)